За даними FAO (Продовольчої та сільськогосподарської організації), третина ґрунтів планети деградувала. Виробничий потенціал знаходиться під загрозою через виснаження ґрунту. Основним завданням ґрунтозахисного землеробства (ГЗ) для фермерів є регенерація та збереження якості ґрунтів, які зазнали надмірного антропогенного та/або метеорологічного навантаження. Детальніше про це та інші основні виклики ґрунтозахисного землеробства.
Методи ведення сільського господарства та поглинання вуглецю
Рівень викидів CO2 на планеті зріс на 31% з 1750 року. Саме викиди парникових газів є однією з головних причин глобального потепління. У 2/3 випадків це відбувається за рахунок спалювання викопного палива. Інша третина припадає на зміни у землекористуванні та обробітку землі. І все ж існують рішення для поглинання вуглецю за допомогою сільського господарства, зокрема збереження ґрунту. ҐЗ збільшує запаси вуглецю в ґрунті на 0,5 тонни на гектар на рік порівняно зі звичайним обробітком. Вуглець накопичується через систему ґрунт-рослина. На практиці, атмосферний CO2 поглинається сільськогосподарськими культурами або покривними культурами в процесі фотосинтезу. Потім він перетворюється на рослинні рештки і поглинається ґрунтом, що регулює клімат, а також забезпечує багато інших агрономічних переваг, таких як зменшення ерозії, збільшення біорізноманіття та запасів поживних речовин.
Економічні виклики: економія праці та витрат
Ґрунтозахисне землеробство передбачає застосування мінімального обробітку ґрунту або no-till. Це суттєво знижує потреби в праці та енергії (дизель). За оцінками, економія часу та праці становить від 30 до 40% по відношенню до звичайного вирощування сільськогосподарських культур. У довгостроковій перспективі також зменшуються інвестиції в техніку та витрати на її обслуговування.
Більш здорові ґрунти, кращі врожаї
Застосовуючи принципи ґрунтозахисного землеробства, покращується стан ґрунту. З часом здатність проникнення вологи збільшується, зменшуючи поверхневий стік і ерозію. Правильна сівозміна в ґрунтозахисному землеробстві впливає на родючість, структуру ґрунту і живлення рослин, а також сприяє накопиченню гумусу. Технологія нульового обробітку потребує точного підходу до сівби та використання насіння. Також зберігаються природні біологічні ресурси ґрунту: фауна, мікрофауна, флора та ін. Збільшується біорізноманіття. За даними APAD (Французька асоціація сприяння сталому сільському господарству), мікробна активність вдвічі вища, а дощових черв’яків у 15 разів більше, ніж при традиційній системі. Кількість органічної речовини збільшується з тією ж швидкістю, що й ефективність родючості ґрунту, яка, за деякими даними, зросла на 1% за 10 років. Окрім користі для екосистеми, врожайність порівняна зі звичайним вирощуванням. Вони також мають тенденцію збільшуватися з часом і ставати більш стабільними. Поверхня ґрунту стає більш стійкою до кліматичних труднощів.
Обмеження для ґрунтозахисного землеробства
Боротьба з бур'янами є одним із найбільших обмежень у ҐЗ. Системні продукти, такі як гліфосат, часто застосовують для зниження врожайності бур'янів. У деяких випадках може знадобитися легкий поверхневий обробіток ґрунту. У всіх випадках рекомендується базова підготовка з агрономії, щоб знати ґрунт і відчувати себе впевнено під час експериментів перед застосуванням методів ҐЗ. Корисно приєднатися до спеціалізованих фермерських груп. Органічне землеробство, наприклад, піддається серйозним обмеженням через заборону хімічних продуктів. Проте позитивні результати було виявлено за допомогою різних методів: динамічного ротаційного випасу, поверхневого обробітку ґрунту, смугового обробітку тощо.
Джерело:
https://www.fao.org/conservation-agriculture/overview/why-we-do-it/en/