
покривна культура
Ґрунтозахисна система землеробства складається з низки сільськогосподарських прийомів, спрямованих на покращення структури ґрунту та родючості посівів. Методи базуються на трьох стовпах, або основних ґрунтозахисних принципах: мінімальне порушення ґрунту, постійний органічний покрив ґрунту та наявність сівозмін. Розглянемо ці головні принципи ґрунтозахисної системи землеробства.
Система ґрунтозахисного обробітку включає використання різних технологічних процесів, таких як зрошення, сівба багаторічних трав, застосування нульового обробітку ґрунту. Плоскорізний обробіток сприяє збереженню верхнього шару ґрунту та зменшенню його руйнування. Щілювання впливає на родючість ріллі та покращення водного режиму ґрунту на схилових землях. Застосування організаційно-господарських та агротехнічних заходів включають використання споруд для збереження води.
Одним із основних принципів ґрунтозахисного землеробства (ҐЗ) є мінімальне порушення ґрунту. Для підготовки посівного ложа заборонено проведення глибокого механічного обробітку ґрунту. Відповідно до FAO (Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН), площа порушення ґрунтів повинна бути мінімальною: менше 15 см в ширину або менше 25% обробленої площі. Прямий посів є одним з найбільш часто використовуваних методів. Поверхневим обробітком може бути strip-till.
Перевагами цього принципу є:
У довгостроковій перспективі застосування системи обробітку врожайність зростає, а внесення органічних і мінеральних добрив зменшується.
Другим стовпом ґрунтозахисного землеробства є посіви просапних культур. Рекомендується підтримувати постійний ґрунтовий покрив цілий рік. ҐЗ забороняє голий ґрунт, який піддається ерозії. FAO виділяє 3 категорії ґрунтового покриву: 30-60%, 60-90% і більше 90%. Якщо ферма не може охопити 30% полів, вона не вважається такою, що практикує ґрунтозахисне землеробство.
Органічне покриття може бути проміжним посівом, тобто посівом між двома товарними культурами будь-якого типу: відростанням, посівами зернових, бобових або навіть мульчею. По полю розкидають мульчу, якою може бути листя, що розкладається, кора або компост. Найчастіше використовується мульча або залишки сільськогосподарських культур, часто подрібнені, для кращого розкладання.
Перевагами цього принципу є:
покривна культура
сівозміна
Останній принцип – диверсифікація видів. На практиці це означає сівозміну. Загалом рекомендовано 3 види, але ротація часто довша в умовах ґрунтозахисного землеробства. Рекомендується вирощування різних сімейств, наприклад зернові, бобові та хрестоцвіті. Сівозміни, де використовуються просапні культури, сприяють покращенню структури ґрунту та підвищенню вмісту гумусу. Це можна зробити з товарними культурами, але також важливо чергувати сімейства товарних культур із видами проміжних культур.
Перевагами цього принципу є:
Джерела:
https://www.fao.org/conservation-agriculture/overview/conservation-agriculture-principles/en/